Юрій Лукомський майже 40 років працює археологом, він взяв участь у понад 70-ти експедиціях, серед яких розкопки у стольному Галичі та київській Десятинній церкві. Останні п'ять років спільно з польськими колегами веде розкопки у Холмі – столиці Данила Романовича. Чому невдовзі це місце може стати центром паломництва та, де у Галичині надважливо провести розкопки – з’ясувала Аліна Брода.

— 2018-ий останній рік спільних україно-польських розкопок у Холмі. Що зараз там відбувається?

— Продовжуємо дослідження підземної частини храму Різдва Пресвятої Богородиці. Це місце, де послідовно існував цілий ряд пам’яток: вперше церкву там побудував Данило Галицький у XIII столітті, потім храми зводили у XVI та у XVIII столітті. На жаль, фінансування для українських археологів зараз трохи зменшене і ми не маємо можливості там постійно перебувати. Але хоча б епізодично мусимо бути, оскільки йдеться про об’єкти саме з кола українських пам’яток, зокрема княжої доби. Тут наші знання української архітектури дуже допомагають.

Але цього року українців не буде?

— Фактично розкопки ведуть польські колеги, ми приїжджаємо і робимо свою інтерпретацію, дискутуємо. Визначаємо, який об’єкт є відкритий. Дивимось, яка цегла: у ХІІІ столітті застосовували одну, у XVI чи XVIII – інші. Окрім того, ще можуть бути нюанси, в якій послідовності ця цегла викладена: різні способи притаманні різному часу. Така ж ситуація з будівельними розчинами.

Що вдалось розкопати у Холмі у попередні роки?

— Ми знайшли близько десятка поховань княжої доби. З ними працюють антропологи, фізики, роблять аналізи ДНК. Результати є, але поки що не можемо їх розголошувати, плануємо сформувати звіти по завершенню п’ятиріччя розкопок, десь орієнтовно через півроку.

Є щось сенсаційне?

— Ні, там навпаки є дуже багато запитань. Жодне із ДНК прямо не вказує на спорідненість із відомими ДНК Рюриковичів. Але дисципліна – днк-знавство – дуже заплутана. Там є і батькова, і материнська лінія, вони можуть бути дуже різноманітними… Говорити про остаточні висновки ще рано.

Де працюють над цими останками?

— В Польщі, також ми давали субстанції у ще кілька лабораторій поза межами України. Зазвичай Україна дає свої артефакти в лабораторії з високим іміджем – в Німеччині, Прибалтиці, часом ще в США. Переважно беруть зуби. Це найкращий елемент, який має найбільшу достовірність ДНК.

У 2015-ому в усіх на устах була сенсація про знайдені у Холмі рештки сина Данила Романовича Романа…

— Так, тому що рештки підходили за віком, знайдений чоловік був поранений і пережив фізичні тортури. Це могло статися саме з Романом, бо він був у полоні, його вбили у молодому віці орієнтовно 25–27 років. Останки досі аналізують, це відбувається досить повільно. Їх порівнюють з іншими групами досліджень такого ґатунку. Водночас, у літописі є згадка, що король Данило був похований біля своїх синів. Якщо немає короля Данила і нема Шварна (молодший син короля Данила, – ред.) біля цього поховання гіпотетичного Романа, то єдине, що збігається це вік. Інших підтверджень поки що немає.

Є шанси знайти поховання короля Данила у Холмі?

— Шанси є. Сказано в літописі, що він був похований у тому храмі, який спорудив – Богородичній церкві. Її ми шукали і знайшли. Котрийсь із того десятка кістяків княжої доби міг би належати королю Данилу. Бо невідомо, в який спосіб він був похований: чи це було зроблено в аскетичний спосіб, тобто бідний християнський, чи це було поховання з усіма регаліями влади. Всі знайдені поховання з княжих часів є досить скромними за супровідним інвентарем. Там нема, наприклад, золотих прикрас чи чогось такого.

А таке взагалі можливо, щоб короля поховали в аскетичний спосіб, це було притаманно правителям того часу?

— Все може бути. Могло бути й так, що його поховання незадовго після смерті пограбували, могло бути так, що згодом поховання перенесли. Деякі, хоч і не дуже переконливі джерела свідчать, що свого часу князь Лев перепоховав прах свого батька десь у Львові. Серед знахідок попередніх сезонів – порожні ями без кісток. Це може підтверджувати версію про перепоховання. Забрали кістки і перевезли в інше місце, можливо, більш безпечне. Все ж таки ми не перші хочемо знайти короля Данила, його шукали, можливо, вже через 50 років після смерті.

Що буде на місці розкопок після їх завершення?

— На базі того, що ми розкопали в Холмі уже зроблено досить багато. Там створили вітрини, де можна під склом подивитись на фрагмент Богородичної церкви часів короля Данила. В крипти поки що немає екскурсійного доступу, але вже готові зондажі, де за рядом цегли XVIII століття можна побачити автентичну кладку XIII століття і стіни храму XVI століття. В перспективі у цій крипті буде зроблено об’єкт туризму. Там також розмістять саркофаг, який ми знайшли, поки що із невідомою особою (можливо,  Романа Даниловича, – ред.) і поховання з пізніших часів. Але там є ще багато цікавих об’єктів XVIII і XIX століть, наприклад, підземні ходи до сусіднього Василіанського монастиря і система опалення.

А що це за підземні ходи?

— У XIX столітті виникла потреба в обігріванні храму. Під підлогою церкви зробили канали, туди пустили труби, в які подавалася гаряча пара. А сам обігрівальний елемент – джерело підігріву – знаходився за межами церкви, у підвалі Василіанського монастиря, це за 20 метрів від церкви. Там був так званий гіпокауст – піч, у якій створювали тепло, що каналами, тобто підземними ходами, проходило до церкви і виходило назад. Таким чином відбувалася циркуляція. У Європі є такі приклади, але матеріалу, щоб це достеменно реконструювати, у Холмі замало. То була система роликів, тросів, керування процесом було механізоване… Мудро продумано, працювала ця система дуже успішно, що свідчить про добре розвинену інженерію.

А пішохідні підземні ходи під храмом теж є?

— Ми знайшли дві комунікації, які могли бути підземними ходами для людей. Між храмом та будівлями Єпископського палацу та Василіанського монастиря. Це дуже цікаві об’єкти для роздумів. Але ми ще не мали можливості ретельно досліджувати ці переходи, бо були зосереджені переважно на внутрішній частині собору.

Є ще один цікавий момент. Холм побудований на горі, під якою є крейдова порода. Це м’який, дуже легкий в обробці матеріал, який використовували в різних сферах – і в будівельній справі, і при виробництві косметики, і в різних промислових індустріях. Крейда тримається купи, не валиться, і це створює можливості рухатися під землею такими штольнями. Їх і використовували для видобутку крейди.  Тобто вся гора під храмом на глибині близько 20–30 метрів пронизана мережею підземних копалень. Є думка, що такі копальні використовували ще за княжих часів.

Як все те, що за останні п’ять років розкопали у Холмі, впливає на сприйняття історії цього місця?

— Польща має з того дуже великий зиск. Після наших досліджень, опрацювання розкриттів і музеєфікації буде на що подивитись не тільки українцям і полякам. Там буде історія з часу короля Данила, а він був фігурою загальноєвропейського масштабу. Надзвичайно сильний притягальний момент. Туди буде відбуватись паломництво з усіх-усюд. І це правильно, такі речі треба досліджувати, реставрувати і облаштовувати для загального огляду. Так має бути в кожному історичному місці.

Які недосліджені археологами місця ще є у Галичині?

— Я би дуже хотів за свого життя провести дослідження у Спасі, на місці монастиря кінця ХІІІ століття. Його приблизно за 10 років до своєї смерті заснував князь Лев. Там проводили розкопки у 1970-их археологи Мар’яна Малєвська із Петербурга та Михайло Рожко, мій вчитель з археології. Тоді були виявлені оборонні мури монастиря, але фактично самої церкви всередині, яка нас цікавить, зокрема, з точки зору княжого некрополя, поки ще не знайдено. Річ у тім, що саме у Спасі ймовірно був похований князь Лев. Хоча він заснував і монастир у сусідньому Лаврові, де також можуть бути його останки.

Якби Україні вдалось провести фундаментальні розкопки у цих місцях із ознакуванням і музеєфікацією, це б стало надзвичайно привабливим місцем для туристів і неймовірно важливим моментом для нашого національного самоусвідомлення.

Найближчим часом у цих місцях планують розкопки?

— Бачте, розкопки потребують коштів не лише на те, щоб копати. Необхідно забезпечити всю діяльність: дослідити знахідки, привести їх в порядок і показати світу – музеєфікувати. Тобто починати копати можна лише тоді, коли кошти передбачені на весь цикл. Археологія є досить дорогою штукою. Зараз розкопки в Україні переважно відбуваються в рятівному режимі. Закон передбачає, що інвестор повинен оплачувати археологію на місці будівництва, якщо там є важливий культурний шар. А от фундаментальна археологія – копаємо там, де хочемо – для неї потрібно шукати гранти. Цією справою практично кожен український археолог і займається. Переважно – це гранти закордонні, українські теж трапляються, але не надто потужні. Зараз щораз менше цього, бо в країні війна та нестабільна ситуація. Все це впливає на археологію теж.

У яких країнах археології надають державного значення?

— В Польщі. В Україні є 300 археологів, а в Польщі три тисячі. І всі вони там мають роботу. Раніше Польща вчинила мудро, вклавши великі кошти в археологічну карту країни. Всі археологи проводили поверхневі обстеження, визначали місця, де є археологічні об’єкти й наносили на мапу. Тепер, коли прокладають дорогу чи копають траншею знають, що тут треба вкласти більше грошей, бо необхідно залучити археологів. Нам теж потрібна така карта. Бо найчастіше в нас прокладають ті ж комунікації всліпу і культурний шар руйнується. Так Україна втрачає свої скарби.

За майже 40 років роботи траплялась Вам така унікальна знахідка, яка б вплинула на усталені знання про історію?

— Загалом моя спеціалізація – це сакральні споруди. Якщо почати з Галича, то там деякі фундаменти я розкопував вже повторно після дослідників ХІХ століття, але мені вдалося знайти кілька церков, які були невідомі взагалі. Це нові об’єкти, про існування яких ми нічого не знали, наприклад, церква на Царинці в княжому Галичі.

Є ще одна річ знайдена на вулиці Федорова у Львові на глибині 2,3 метри. Фрагмент кам’яної плитки, на якій написано Король Ягайло Володислав, саме з буквою “о”. Це означає, що Король Ягайло – великий князь литовський і польський король на початку правління іменував себе на руську манеру, таку форму імені вживали лише русини. Це вже згодом він почав іменуватися як król Władysław Jagiełło. Тобто він або відчував себе русином, або мусив вести таку політику.

Знаходив також чимало енколпіонів – складені хрести, між стулками яких була порожнина, де зберігали мощі святих або фрагменти дерева, на яких був розп’ятий Ісус Христос. В одному із таких енколпіонів, знайденому біля міста Сянок, був схований фрагмент метеорита.

Яка Ваша місія як археолога?

— Взагалі археологія – це наука, яка досліджує та реконструює історичний процес, тобто розвиток людства в цілому.  Ми повинні виявляти і демонструвати яскраві моменти історії – і славні,  і гіркі. Щоб українська нація мала на що опертися, щоб бачила, що вона є цілком самодостатньою, такою ж досконалою як інші. Поїдьте закордон, вам одразу покажуть цілу купу історичних об’єктів, а в нас це все, поки що, не є на доброму рівні. Українські археологи мріють, щоб наші розкопки і ті речі, які ми виявляємо, – не пропали, щоб мали своє друге життя. Аби люди їх бачили і теж захоплювались своєю історією, бо вони всі є власниками історії цієї землі і повинні знати про неї якомога більше.

Читайте ще

Лев Скоп. Живі ікони
Лев Скоп. Живі ікони
Мікеланджело світової анімації родом із Тернопільщини
Мікеланджело світової анімації родом із Тернопільщини
Бахмут: укоренитися на краю
Бахмут: укоренитися на краю
Сіль, нафта й упирі Франкового села
Сіль, нафта й упирі Франкового села