Янів: на ясних водах і тихих лозах

Навідатись у Янів (офіційна назва – Івано-Франкове, але усі містечко звуть Янів) – це як у дитинство повернутись. Усе тут маленьке, мініатюрне, іграшкове. Усе, крім ставка. Ставища! Він величезний. А за ним ще один, і ще один… Ставків кільканадцять на шляху тихої Верещиці. Цікаво, що став для розведення риби у Янові з’явився раніше за саме місто – приблизно у 1407-му році.

Було тут колись село Деревач, потім його називали Заліссям. До того часу, поки шляхтич Ян Совошовський у 1611-му році на місці села заснував місто і назвав своїм іменем. Цілком можливо, що міг назвати містечко й Івано-Франковим, але старий шляхтич очевидь творів Івана Яковича не читав. Одразу після заснування, місту було надане Магдебурське право.

Янів не раз потерпав від нападів загарбників, але відбудовувався. Бо місце тут чудове – ставки, багаті рибою, довкруж пасма пагорбів Розточчя, вкритих лісами, луки з різнотрав’ям для пасік. Але найбільшим поштовхом для розвитку Янова стала прокладена за бабці Австрії залізнична колія Львів-Клепарів-Янів. У містечку збудували чудовий вокзал з готелем, схожим на казковий замок, на ставку облаштували пляжі і сотні львів’ян полюбляли подорожувати потягом до Янова, щоб відпочити на природі і покупатись. Бо дорога недалека – від Львова їхати усього 22 кілометри.

Але з приходом більшовиків на ці терени, курорт у Янові занепав. Натомість посилено розвивалось рибне господарство, побудовано меблевий комбінат. До слова, рибу в Янові й досі вирощують. У крамничці при гостинці можна поласувати стейками товстолобика в оселедцевому маринаді. Смакота неймовірна! А можна просто купити свіжу рибу і запекти вдома. М’ясо янівських коропів надзвичайно ніжне і смаковинне. Випробувано на собі.

Є у Янові й гарні пам’ятки архітектури: старовинний костел, закладений ще засновником міста (1614 р.), церква Вознесіння Господнього (1831 р.), домінантою міста стала новозбудована церква Святого Володимира (1991-1998 рр.) Колись у Янові була велика єврейська громада, діяли 3 синагоги. Дві згоріли, а одна використовувалась як кінотеатр.
Янів особливо мальовничий з греблі, з-над ставка. Бані його церков, маленькі будиночки відбиваються у спокійних водах ставка, по берегах якого чигають на дрібну рибу сірі чаплі.

Останнім часом місто взялось за відпочивальників і тепер воно цікаве не лише для мисливців на пернату дичину, чи рибалок, а й пересічним подорожнім: на греблі між двома ставками облаштовано рекреаційну зону. Тут є столики, готуються павільйони, в ставку можна купатися. А можна просто сісти на лавицю край води і завмерти в замилуванні на навколишні гори, порослі густим лісом, на тихе містечко та зграю білих лебедів, що раптом з’явилися з-за пагорба і білою хмариною легко сіли на спокійне плесо ставка.

Богдан Волошин