«В Стрию двайці чотири родини судили («Веринська справа»). То мої мама з моїм батьком їздили дванайці днів до Стрия. До обіду судили одного і після обіду судили одного. Ставили євангліє, дві свічки і хрест, і ставив руку на Євангліє, і шо він не зробив, то мусів правду сказати. Так брата старшого судили (Івана Саварина, 1909 р. н.). А сидів він у Терново, Польщі - сім років. Він до тата пише листа - приїжджайте, мені дали видження, но до мене не говоріт по-польськи, бо я не буду відповідати. Тато з мамов поїхали, вивели його в наручниках і кажут по-польськи говорити, а тато кажут я нічо не знаю – брата забрали назад в камеру. Аж через три роки дозволили по-украінски говорити. Він був під чужов фамілійов в Тухольці. Він собі підробляв вуса, бороду, окуляри брав як десь йшов. І каже: «Я раз йду, йде заду якийсь мужчина і каже по плечох – ти не Савчук ти Саварин, йди сі зголоси до двайці штири години, як нє - то арештуєм».
Катерина Довбуш, 1926 р. н.
0