Станом на 1930 р. у Розвадові, який належав до маєтностей родини Скарбків, жило 1832 особи, а вже у 1939 р. населення села налічувало 2430 людей, а саме 2390 українців, 20 поляків, 10 жидів та 10 німців. Тут діяли вапнярня Шморака і Люфта, пивоварню тримав Р. Рибакевич, дахівку виробляв І. Данчевський, а тютюновими виробами торгував С. Аксельрад. На початку 1930-х рр. у Розвадові створено осередок ОУН, до якого належали Микола Петерко, Микола Скрипець, Михайло Шух, Микола Табінський, Григорій Скрипець, Олекса Николишин. Кооператор з Розвадова Іван Мриглод впродовж липня – листопада 1934 р. за антиурядову діяльність утримувався у польському концентраційному таборі Береза Картузька. Наприкінці листопада 1932 р. бойовики ОУН здійснили пограбування одного із польських державних поштових відділень в Городку під Львовом, яке завершилося невдало. Серед них були Василь Білас і Дмитро Данилишин, які кинулися навтіки і дійшли до Розвадова. Тут хлопців зустріла юрба українських селян, які гадали, що вони злодії-кримінальники. Бойовики змушені були, відстрілюючись, утікати до села Верин (нині Миколаївський р-н Львівської обл.). Вбрід перейшли Дністер, але на них там уже чекали переслідувачі. Білас вистріляв усі патрони й просив Данилишина застрілити його і себе, але в того теж не було набоїв. Натовп, побачивши, що «злодії» залишилися без патронів, почав їх бити. Гучна справа Біласа та Данилишина закінчилася присудом "на кару смерті", 23 грудня 1932 р., у переддень католицького Різдва, о 6 годині вирок було виконано.  
0