Суспільно-економічні та ідейно-культурні перетворення в Галичині, на Волині та [simple_tooltip content=’Буковині у другій половині 1940-х рр., що здійснювалися сталінським керівництвом силовими методами, без урахування національної, релігійної специфіки регіону, спонукали до поширення опозиційних настроїв, зростання акцій непокори серед місцевого населення’]Буковині[/simple_tooltip]. Не бажали здавати свої позиції в [simple_tooltip content=’This is the content for the tooltip bubble’]This triggers the tooltip[/simple_tooltip] Західній Україні на недопущення встановлення радянської влади в краї.
ОПЕРАЦІЯ «ЗАХІД»:
ДЕПОРТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ
ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ У ВІДДАЛЕНІ РАЙОНИ СРСР
ОЛЕГ БАЖАН.
Суспільно-економічні та ідейно-культурні перетворення в Галичині, на Волині та Буковині у другій половині 1940-х рр., що здійснювалися сталінським керівництвом силовими методами, без урахування національної, релігійної специфіки регіону, спонукали до поширення опозиційних настроїв, зростання акцій непокори серед місцевого населення. Не бажали здавати свої позиції в Західній Україні й українські націоналісти. Провідники самостійницького руху ще в кінці 1943 – на початку 1944 рр. остаточно відмовились від тактики «двофронтової боротьби» і спрямували свої зусилля на недопущення встановлення радянської влади в краї. Поступово протидія тотальній радянізації західних областей переростає в затяжний збройний конфлікт, а протистояння між симпатиками нового соціалістичного ладу та його противниками набуває характеру громадянської війни. В результаті в другій половині 1940-х – початку 1950-х рр. Західна Україна перетворюється на арену кривавої борні між ОУН та УПА з одного боку, і радянськими владними структурами – з іншого.
“Здається, за винятком деяких скандинавських держав, Здається, за винятком деяких скандинавських держав, Здається, за винятком деяких скандинавських держав, жоден нарід не може похвалитися жіночими організаціями на селі. Ми ж – селянська нація, і поширення жіночого руху на село свідчить про те, наскільки наш жіночий рух є явищем здоровим, живим і потрібним, що має коріння вже в самих народних масах, отже, відповідає дійсним потребам нашого жіноцтва”
“Здається, за винятком деяких скандинавських держав, жоден нарід не може похвалитися жіночими організаціями на селі. Ми ж – селянська нація, і поширення жіночого руху на село свідчить про те, наскільки наш жіночий рух є явищем здоровим, живим і потрібним, що має коріння вже в самих народних масах, отже, відповідає дійсним потребам нашого жіноцтва”
Здається, отже, відповідає дійсним потребам нашого жіноцтва"
fdsa asdfas fas fas fasfas fdas das
fdsa asdfas fas fas fasfas fdas das
fdsa asdfas fas fas fasfas fdas das
fdsa asdfas fas fas fasfas fdas das
fdsa asdfas fas fas fasfas fdas das
fdsa asdfas fas fas fasfas fdas das
Чітко прописувалось, хто підлягає виселенню: повнолітні та неповнолітні члени сімей повстанців та їхні близькі родичі, які проживають спільно.
Операція проводилася в Львівській, Станіславській (зараз це Івано-Франківська), Тернопільській та Рівненській областях.
У Львові операція «Запад» стала реалізовуватися о 2-й годині ночі 21 жовтня. Мали місце випадки, коли з появою оперативних груп деякі сім’ї намагалися сховатися у підвалах чи у сусідів.
У період з 2 до 4 години ночі був перерваний сон жителів Рава-Руська, Жовква, Буськ, Городок, Яворів.
Це – не перша депортація місцевого та мирного населення із Західної України. Радянська влада визнала цей метод як дієвий у боротьбі з українським підпіллям.
На Заході України зростали опозиційні настрої, населення вороже ставилося до влади, були сильні позиції українських націоналістів, адже після завершення радянсько-німецької війни більшість збройних акцій Української повстанської армії були направлені проти непопулярних заходів радянської влади, пояснює кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України Олег Бажан.
До того ж, тут ігнорували вибори до Верховної Ради СРСР – вони викликали народний протест. Тож українців примушували йти голосувати, щоб показати явку.
«А 31 грудня 1947 року планувалися вибори до місцевих рад. Повинні були в 1948-му відбутися вибори до Верховної Ради Української РСР. Тому, напевно, і для цього потрібно було вивезти з регіону тих, хто не хотів голосувати за радянську владу», – зазначає історик.
Для реалізації операції було задіяно 30 тисяч солдатів і майже 16 тисяч керівного складу силових відомств.
«Озброєні бійці з Держбезпеки оточували села і за списками, після обшуку, у вантажівках відправляли людей на залізничні станції. Для збору речей передбачалося дві години, однак під час акції цього не дотримувались. Підпілля попереджало про заплановану акцію шляхом поширення листівок «Ховайтеся, вас будуть виселяти», – мовиться на сайті Українського інститут національної пам’яті.
В документах, які розсекретила СБУ, є доповідні записки, які свідчать про опір населення.
21380 сімей або 60814 осіб у примусовому порядку було направлено на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР:
Частина депортованих жителів Західної України опинилася в Карлазі – найбільшому виправно-трудовому таборі СРСР, зазначає Бажан.
Складне становище, в якому опинилось націоналістичне підпілля на західноукраїнських землях в кінці 1940-х років, змусило президію Української головної визвольної ради (координатора національно-визвольного руху в Україні) прийняти рішення про остаточне згортання діяльності УПА як збройної формації, пише історик Олег Бажан в своїй статті.
«Як і у випадку з кримськими татарами, в східній Україні організовували мобілізаційні акції, покликані заповнити недолік робочих рук і, отже, перетворити Західну Україну на свого роду плавильний казан, щоб там не було опозиції радянському режимові. За рахунок тих людей, яких згодом після вишів направляли на роботу до Західної України, і відновлювали дефіцит робочих рук», – пояснює кандидат історичних наук.
Широка громадськість дізналася про саму масову депортації населення Західної України лише в часи «горбачовської перебудови».
