“Локальна історія” у глянці

Новий науково-популярний журнал “Локальна історія” презентували цього тижня у Львові. Друковане періодичне видання стало медійним продовженням проекту “Локальна історія”. Перша презентація першого номера видання відбулася 11 жовтня при переповненому залі “Квартири 35” у Львові.

У першому номері глянцевого журналу, з високоякісним друком та сучасним дизайном, зірковий склад авторів та героїв, про яких пишуть. Тут, серед інших, тексти письменника Юрія Винничука, письменниці, лауреатки Шевченківської премії Галини Пагутяк, журналіста, геральдиста Віталія Гайдукевича, соціолога Данила Судина, істориків Мирослава Волощука та Івана Хоми. А також розмови з істориком Ярославом Грицаком, фотографом, автором проекту “Terra Galicia” Юрком Дячишиним, іконописцем і волонтером Левком Скопом. Тобто журнал не тільки про історію, сучасність, а часом – і про майбутнє, яке незмінно виростає з того, що вже було.

За словами координатора проекту “Локальна історія”, від ідеї журналу до його першого накладу пройшло 9 місяців. Проте їм передували ще п’ять років, які існує проект “Локальна історія”. За ці 5 років команда дослідників записала аудіо- та відеоспогади більше 5 тисяч старожилів, зібрала близько 30 тисяч унікальних старих родинних світлин.

“Коли ми понад 5 років тому заклали проект “Локальна історія”, це була ідея створення такого міні-інституту національної пам’яті. Ми дуже багато всього втрачали.  У нас величезний архів даних, але їх дуже важко показати, “помацати”, саме тому з’явилася ідея журналу. Нам не хочеться, щоб ця локальна, місцева історія пропадала. З одного боку, “локальне” – це щось таке маленьке і родинне, а з іншого – це один фрагмент всесвіту. Неможливо розглядати контекст історії Галичини у відриві від історії Європи чи світу. Тому для нас історія якогось села чи містечка – це є пласт історії світової. І всі добрі речі, які ми мали, ми хочемо, щоб вони впливали на наше майбутнє”, – пояснює автор ідеї самого історичного проекту “Локальна історія”, депутат ЛМР Тарас Чолій.

95% нового журналу – історія України. “Це цілеспрямовано, це наша амбіція, адже на сучасному ринку медійних продуктів в Україні домінує не українська історія. Ми можемо прочитати про піратів Карибського моря чи про короля Артура, ми досі читаємо про Ніколая ІІ, але ми не маємо змоги прочитати про локальний вимір в українському контексті. У нас історія не тільки України в її територіальному вимірі. У нас історія українців, які і за кордоном досягли успіху”, – розповідає Віталій Ляска, головний редактор журналу та координатор проекту “Локальна історія”.

“Такий проект є дуже важливий і потрібний. Адже у нас досі про українську історію говорять, здебільшого, люди обрані, які “в тому варяться”. Мають бути україномовні якісні видання, які популяризують історію, розповідають її доступно, щоб усім хотілося прочитати. Я, зокрема, люблю розповідати історії побутові, особисті, які загального впливу на історію і культуру не мали, але свого часу вони набули розголосу у місті чи в краї: різні злочини, вбивства, самогубства, такі всякі пригоди. Було б цікаво, щоб такі історії публікувалися і знаходили свого читача”, – каже автор матеріалу про історію українського футболу, журналіст, фотограф і блогер Денис Мандзюк.

Киянина, геральдиста Віталія Гайдукевича, який займається дерадянізацією, а точніше, зміною однострою, символіки і нагород сучасного українського війська, у Львові на презентації не було. А проте він, як співавтор першого номера, з охотою прокоментував появу першого числа журналу “Локальна історія”:

“Україні потрібні свої історичні журнали. Саме популярні, саме з картинками, саме для широкого кола читачів.  Це критично важливо – на продаж, щоб була закупівля видань для читання у війську, для шкільних бібліотек… Тут поле непахане куди рости і, ясна річ, допомагати і підтримувати такий проект. Це потрібні речі”.

Також Віталій – як журналіст та дослідник європейської історії – обіцяє: якщо в його матеріалах буде потреба, писатиме для журналу далі.

“Було б корисно, думаю, розповісти читачам у картинках про оновлення однострою і символіки в Збройних Силах України, про історію світового десанту, видатні операції спеціальних сил, десанту, командос, про видатні історичні битви, як дотичні до українського мілітарного минулого. Головне, щоб фінальний результат у журналі не ховався в площині суто наукових дискусій, які цікаві лише фахівцям. Завдання такого видання – зробити історію величною знов”, – наголошує Віталій Гайдукевич.

Що далі? Звісно, далі, насамперед, буде другий номер. Головні його матеріали редакція вже анонсувала у цьому першому випуску “Локальної історії”. Серед авторів і героїв матеріалів наступних чисел: Оля Гнатюк, Сергій Плохій, Володимир В’ятрович, Марсі Шор, Оксана Забужко, Андрій Кокотюха тощо. Журнал не буде сфокусований лише на історії Галичини. Автори проекту обіцяють, що тематика видання буде загальноукраїнська. Також команда журналу усвідомлює, що навряд чи найближчим часом в Україні (та й у світі загалом) такого рівня друковане науково-популярне видання стане комерційно успішним.

“Наша мета – це просвітництво. Можливо, занадто пафосно сказано, але ми хочемо, щоб люди різного віку, різного соціального статусу читали про історію. Плануємо виходити щомісяця, найважливіше для нас реакція та підтримка читачів. Цей журнал для тих, хто хоче читати українською про українську історію, українців”, – каже Віталій Ляска.