28 червня 128 років тому народився третій син Івана Франка – Петро.

Петро Франко – авіатор, хімік-винахідник, співзасновник Пласту, командир сотні Січових стрільців, викладач із тіловиховання і популяризатор спорту у Галичині.

З юнацького віку Петро захоплювався хімією. Вступив до львівської Політехніки на хімічний факультет, паралельно із навчанням працював вчителем руханки в одній із гімназій. Писав, що дуже рано почав заробляти сам на себе.

Перші учениці Петра Франка із руханки згодом стали першими дівчатами-скаутами в організації Пласт, яку паралельно із Іваном Чмолою та Олександром Тисовським, заснував їхній учитель. За однією із версій, назва Пласт належить Петру Франку.

З початком Першої світової Петро вступив у Січові Стрільці. Брав участь у важкому бою під Семиківцями, після якого його як здібного вояка відправили навчатись летунської справи у Сараєво. Саме в цей час у Львові помирає його батько і Петро був єдиним із родини, хто встиг приїхати хоча б на похорон.

Після Листопадового чину 1918-ого Петра Франка призначили очільником летунського відділу Української галицької армії (літаків не було – їх конструювали під винахідливим керівництвом Франка). На самостійно складених літаках Петро Франко піднімається в небо у розвідку понад 50 разів.

4 січня 1919-ого під час польоту над Львовом літак із Петром Франком і ще одним військовим було збито. Вони потрапили у полон. На другий день перебування у таборі Петрові вдалося втекти, підкупивши своєю золотою обручкою охоронця, який віддав йому свою форму.

Згодом Петро Франко захистив диплом хіміка і займався дослідженням властивостей молока, працював над темою переробки казеїну. У 1930-их по контракту як науковець поїхав у Східну Україну, мешкав з дружиною – галичанкою Ольгою Франко-Білевич – у Харкові.

Дружина Петра Ольга стала авторкою одних із перших в Україні кулінарних книг.

Проживаючи у Харкові у 1932-ому, попри те, що іноземних спеціалістів радянська влада намагалась тримати в інформаційному “вакуумі”, став свідком смерті людей просто на вулиці від Голодомору. Згодом Петра Франка змусили написати підписку про нерозголошення побаченого, а пізніше запропонували радянське громадянство, від якого Петро на відріз відмовився і був змушений за 24 години повернутися у Галичину, залишивши у Харкові документи про понад 30 своїх хімічних винаходів та велику бібліотеку.

Після приходу до Львова у 1939-ому радянська влада використовує ім”я Петра Франка, щоб легітимізувати окупацію Галичини: його залучили до проведення Народних зборів про нібито “добровільне” приєднання Західної України до УРСР, надали йому всеможливі регалії – декан товарознавчого факультету, перший директор музею Івана Франка, депутат Верховної Ради. В обмін на лояльність радянська влада не репресувала його сім”ю.

У 1941-ому Петра Франка радянська влада нібито намагалась евакуювати потягом на схід, після чого його слід зникає. Найімовірніше Петра Франка вбили або у потязі або у Києві.