23 вересня 146 років тому на Тернопіллі народилась Соломія Крушельницька

За визначенням італійського музикознавця Кортопассі, на початку ХХ століття на оперних сценах світу царювали чотири співаки – Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо та Шаляпін. І лише одна жінка спромоглась стати у рівень із ними. Нею була Крушельницька.

Життя Соломії було наперед визначене усталеними тоді поглядами на долю жінки та доньки священика. Однак її батько – Амвросій, попри те, що мав ще сімох дітей, помітив особливість Соломії (вона з дитинства переспівувала пісні почуті від селян, співала в хорі села і “Руської бесіди” в Тернополі) і на позичені гроші відправив її на навчання в консерваторію до Львова.

“Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени”, – йдеться у записі екзаменаційної комісії про закінчення консерваторії у 1893-ому.

З Італії, де Соломія продовжила навчання і де розкрила величезні можливості свого голосу (замість мецо в неї виявилося потужне лірико-драматичне сопрано з об’ємом майже в три октави!), почався тріумфальний похід сценами Європи, Північної Африки та обох Америк. Музичні критики називали її “володаркою світу” і “найбільшою артисткою сучасної доби”.

Першим великим тріумфом співачки стала опера Мадам Батерфляй Пуччіні, яка до того із тріском провалилась у міланській Ла Скалі. На прем’єрі оновленої опери Соломія у ролі Чіо Чіо Сан разом з акторами та композитором 17 разів виходила на біс. Зворушений і вдячний маестро надіслав Соломії свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

Після вистав її прихильники розпрягали коней і несли її в екіпажі на руках, обдаровували квітами та коштовностями.

Діставшись вершин у мистецтві бельканто, співачка ризикнула, почала вчити найскладніші до виконання опери Вагнера, з абсолютно іншою манерою виконання, на яких не один виконавець втратив голос, і стала найвидатнішою “вагнерівської примадонною”.

«Голос Соломії найкрасивіший з тих, що коли-небудь чули люди», – писала тогочасна преса.

Чоловіком Крушельницької був італійський адвокат, мер міста Віареджо – Чезаре Річчоні.

Після завершення оперної кар’єри Соломія виступала з концертами, зробила турне Галичиною. Пісні виконувала сімома мовами. Та навіть під час виступів за кордоном закінчувала завжди українськими народними. Цікаво, що саме Крушельницьку запросили у 1910-ому на 100-річчя створення Аргентини виконати державний гімн країни, оскільки там панував справжній культ українки.

У серпні 1939-ого Соломія приїхала до Львова, але через початок Другої світової не змогла повернутись в Італію. Заплутаними є історії про те, як співачка стала громадянкою СРСР і як без її відома радянські адвокати продали її віллу у Віареджо.

Дім у Львові радянська влада відібрала, Крушельницькій виділили у ньому лише квартиру на другому поверсі. Останній виступ дала у 77 років. До останніх днів викладала у Львівській консерваторії, померла у 1952-ому у віці 80 років. Хворіла на рак горла.

Похована на Личаківському кладовищі.

Аліна Брода