Торки

Torki

1424p. перша згадка

Область: Львівська

Район: Радехівський

Сортування за часом
до 1349

Найдавніше минуле

Перші писемні згадки про більшість сіл Галичини припадають на кінець ХІV–ХVІ ст., однак археологічні джерела засвідчують, що початки заселення тут сягають палеоліту. Після Великого переселення слов’ян поселенський простір регіону стабілізується і на теренах сучасної Галичини зароджуються державотворчі процеси, пов’язані з племінним об’єднанням карпатських хорватів (VIII–X ст.). Внаслідок включення Прикарпаття до складу Русі тут виникає низка земель: Звенигородська, Перемишльська, Теребовельська, на територіальній матриці яких Володимирко Володаревич на початку 1140-х рр. створив Галицьке князівство. У 1199 р. завдяки зусиллям волинського князя Романа Мстиславовича Волинь та Галичина об’єдналися у єдиному державному організмі, який після коронації Данила Романовича у 1253 р., став відомий як «Королівство Русі».

Археологічні матеріали з пам’яток в урочищах "Підгорещина"  та "Застав"
Археологічні матеріали з пам’яток в урочищах “Підгорещина” та “Застав”

Торки вперше згадуються 7 листопада 1424 р. в грамоті про надання села Михайлові з Вронська з рук белзького князя Земовіта, проте за археологічними джерелами сучасна територія села була заселена вже наприкінці палеоліту, орієнтовно [...]

Археологічні матеріали з пам’яток в урочищах "Підгорещина", "Застав"  та "Довге Поле"
Археологічні матеріали з пам’яток в урочищах “Підгорещина”, “Застав” та “Довге Поле”

Назва села Торки має цікаву етимологію, тісно пов’язану з племенами кочівників – сусідів русичів. Торки вперше згадані в літописі під 985 р., як союзники князя Володимира Великого у його війні з волзькими болгарами. На кордонах [...]

 

 

Перемога князів Ярославичів над торками у 1060 р. Мініатюра з Радзивілівського літопису, кінець  XV ст.
Перемога князів Ярославичів над торками у 1060 р. Мініатюра з Радзивілівського літопису, кінець XV ст.

На території села Торки та на його околицях було виявлено рештки пізньосередньовічного замчища, а також три багатошарові пам’ятки зі значною кількістю керамічного матеріалу ХІ–ХІІІ ст.  Замчище локалізується у західній частині села, на [...]

1349 - 1772

Польща

У 1340 р. було отруєно останнього галицько-волинського князя Юрія Тройденовича. Після його смерті польський король Казимир ІІІ в результаті двох походів 1340 р. та 1349 р. захопив спадщину Романовичів. Процес інкорпорації краю до Корони Польської завершився у 1434 р., коли було скасовано руське право та судочинство, а галицьке боярство урівняне в правах з польською шляхтою. Водночас, тут виникло Руське воєводство з центром у Львові, яке складалося з п’яти земель: Сяноцької, Перемишльської, Львівської, Галицької та Холмської. Протягом перших десятиліть XVI ст. більшість галицького селянства було закріпачено, зокрема сеймовими ухвалами 1505 р. та 1520 р. селянам було заборонено покидати свій наділ й узаконено дводенну панщину. Життя населення краю утруднювалося й спустошливими набігами кримських татар, які почастішали з кінця ХV ст.

У 1464 р. Іван, власник Торків, віддав у заставу Павлові з Кориткова три дворища у селі та війтівство з усіма правами і двома ланами землі за борг 6 кіп грошів. В цей час Торки належали до Белзького воєводства, створеного у 1462 р. [...]

Татарин. Гравюра Крістофа Вейгеля, 1703 р.
Татарин. Гравюра Крістофа Вейгеля, 1703 р.
1772 - 1914

Австрійська імперія

У 1772 р. внаслідок І поділу Речі Посполитої Росією, Пруссією та Австрією Галичина увійшла до складу імперії Габсбургів. На теренах краю було створено окрему провінцію – «Королівство Галичини і Володимирії», до складу якої увійшли українські етнічні землі (Східна Галичина) та південна частина Польщі з Краковом (Західна Галичина). У 1848 р., коли Європу охопила революційні події «Весни народів», у Галичині скасували панщину. Окрім соціального визволення, село охопило і українське національне відродження. В цей час репрезентантом української ідеї в краї була Головна Руська Рада, однією з основних вимог якої до Відня був поділ Галичини на східну (українську) та західну (польську) частини. Згодом, у 1868 р. з ініціативи народовців у Львові було засновано товариство «Просвіта», відділи якого почали організовувати по всьому краю.

Перша задокументована згадка про церкву Покрови Пречистої Богородиці в Торках міститься у Євангелії з храму у Старому Виткові, яке вийшло друком 1690 р. у Львові в друкарні Ставропігійського братства. Цей храм проіснував до кінця [...]

 

Церква Покрови Пречистої Богородиці у с. Торки, збудована в 1812-1815 рр.
Церква Покрови Пречистої Богородиці у с. Торки, збудована в 1812-1815 рр.
3

    У 1838 р. в Торках проживало 457 греко-католиків, громада яких належала до Тартаківського деканату Перемиської єпархії. Місцевою греко-католицькою парафією впродовж ХVIII ст. – початку ХХ ст. опікувалися священики [...]

Станом на 1880 р. у Торках проживало 654 особи, серед них 540 греко-католиків, 44 римо-католиків, 27 юдеїв та 43 протестанти. Поступово кількість сільського населення збільшувалися. Так, згідно церковного шематизму 1903 р. у селі [...]

«Во за там є річка за валами і там є така вуличка. То за тим була границя, то було як Польський ліс і була границя, там був будинок і були ті вартові, пограничники були. І так во пішло, а потім там в Фусові, між Фусовом і Бишевом також границя була… То через рів, може три [...]

Свідоцтво про народження та хрещення Катерини Панасюк, с. Торки, 1910 р.
Свідоцтво про народження та хрещення Катерини Панасюк, с. Торки, 1910 р.

  Москвофільським аналогом «Просвіти» було товариство імені Михайла Качковського, засноване у 1874 р., мета якого у статуті окреслювалася як «разширенье наук, обычайности, трудолюбия, тверезости и ощадности, гражданского сознания [...]

Театральна дружина т-ва «Просвіта» в с. Торки Сокальського повіту Львівського в-ва, поч. ХХ ст. Стоїть другий справа Роман Покотило. Сидить друга справа Шуляка (ім’я невідоме). Світлина з особистого архіву Стефанії Павлюк, с. Торки Радехівського р-ну Львівської обл.
Театральна дружина т-ва «Просвіта» в с. Торки Сокальського повіту Львівського в-ва, поч. ХХ ст. Стоїть другий справа Роман Покотило. Сидить друга справа Шуляка (ім’я невідоме).
Світлина з особистого архіву Стефанії Павлюк
1914 - 1918

Перша світова війна

1 серпня 1914 р. між військово-політичними блоками Антанти (Росія, Франція, Великобританія) та Четверного союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Туреччина, Болгарія) спалахнула Перша світова війна. В середині вересня 1914 р. практично вся ця Галичина була окупована військами Російської імперії. Проте, наприкінці червня 1915 р. австрійські війська провели контрнаступ й лінія фронту пролягла через Сокаль, Золочів, Бережани та Галич. Відступивши з Галичини й Буковини під натиском австро-німецьких військ, російська армія восени 1915 р. закріпилася на лінії Кам’янець-Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно. У травні 1916 р. російські війська під керівництвом генерала Олексія Брусилова просунулись вглиб Галичини та Волині на 80–100 км, після чого лінія фронту залишалася незмінною до літа 1917 р.

Відступ австро-угорської армії  у 1914 р. супроводжувався масовими репресіями щодо українського населення Галичини, які носили спланований характер і офіційно називалися «оборонними заходами». Серед населених пунктів з нібито [...]

Серед вояків австро-угорської армії, які воювали на фронтах Першої Світової війни, було чимало уродженців Торків: Омелян Баляс, Григорій Грева, Ілля Грева, Роман Павлюк, Григорій Павлюк, Григорій Покотило, Роман Возняк, Іван Рубаха, [...]

Символічний кам’яний хрест на подвір’ї церкви Покрови Пресвятої Богородиці, споруджений у пам'ять про жителів с. Торки, які загинули на фронтах Першої Світової війни
Символічний кам’яний хрест на подвір’ї церкви Покрови Пресвятої Богородиці, споруджений у пам’ять про жителів с. Торки, які загинули на фронтах Першої Світової війни

[...]

Read More...

1918 - 1919

ЗУНР та українсько-польська війна

Листопадовий зрив та укріплення позицій ЗУНР у Галичині спровокували українсько-польську війну. Вже 21 листопада 1918 р. поляки встановили контроль над Львовом й у грудні 1918 р. – січні 1919 р. УГА вела виснажливі бої за Львів. Вовчухівська офензива, що мала на меті здобути Львів і Перемишль, була зупинена 25 лютого 1919 р. на вимогу Антанти. Скориставшись перемирʼям, польське військо за допомогою французької армії Ю. Галлера 15 травня 1919 р. розпочало активні бойові дії по всьому фронті. Вже 7 червня УГА розпочала наступальну операцію у напрямку «Чортків – Львів». Проте, через нестачу людських ресурсів та боєприпасів у липні 1919 р. УГА зазнала поразки, перейшла Збруч і рушила до Кам’янця-Подільського для об’єднання з армією УНР.

 

Листопадовий чин в Сокалі, 1918 р.
Листопадовий чин в Сокалі, 1918 р.

Встановлення у Львові української влади після Листопадового зриву спричинило аналогічні процеси по всіх селах та містечках Галичини. Комісаром у Сокальському повіті, до якого належали Торки, було обрано адвоката Романа Перфецького, а [...]

Роман Перфецький, повітовий комісар ЗУНРу на Сокальщині, 1918 р.
Роман Перфецький, повітовий комісар ЗУНРу на Сокальщині, 1918 р.
1920 - 1939

Міжвоєнний період

21 листопада 1919 р. рішенням Найвищої ради Паризької мирної конференції Польщі передано мандат Ліги націй на управління галицькими землями протягом 25 років. Вже 14 березня 1923 р. Рада послів держав Антанти офіційно визнала приналежність західноукраїнських земель до Польщі за умови забезпечення українцям широкої етнокультурної окремішності. Проте, окупаційна влада в національному питанні проводила так звану «інкорпораційну» політику, тобто відверту колонізацію та полонізацію краю. Боротьба ж українців за національне самовизначення відбувалась у двох площинах: організації культурного й спортивного життя («Просвіта»,«Сокіл»,«Січ» «Луг», «Пласт») та політичному протистоянні з окупантами, зокрема діяльності УВО та ОУН.

Культурним життям у Торках в 1920–1930-х рр. опікувалися члени читальні «Просвіти». Через військові лихоліття Першої світової війни та з огляду на тиск окупаційної влади діяльність товариства в Галичині наштовхнулася на низку перешкод. [...]

 

Читальня товариства «Просвіта» у Торках, кін. 1920-х рр.
Читальня товариства «Просвіта» у Торках, кін. 1920-х рр.

Стефанія Павлюк, 1935 р. н., про діяльність товариства "Просвіта" у с. Торки

«Напроти нашої хати була плебанія, там священик мешкав, там через хату була школа, там тепер садік є, а тепер там ззаду школа є, а колись була біля дороги. А в нашій хаті була читальня Просвіта. Тато я з мамою поженилися і вони збудувалися. Тато (Степан Онищук, – авт.) [...]

Іван Баляс, 1923 р. н., про організацію роботи товариства "Просвіта" у с. Торки

«Священник був Герасимчук Петро, мав три сини і щось чотири дочки. Один називався Ґеник, другий Зиновій. Ще був старший Ромко, то він був у Львові, рідко приїздив. А так були хлопці, треба було читальню. То винаймали хати. От так як в мене: ванькир і кухня, і хата, одна і [...]

У 1930 р.  пацифікація у Сокальському повіті охопила 24 місцевості, в тому числі і Торки. Щоправда, більше постраждало сусіднє село Бишів, де польські жовніри з Жовкви та поліція з Великих Мостів зруйнували приміщення читальні та [...]

Зліва Павло Басалик, с. Торки, кін. 1930-х рр. Світлина з особистого архіву Олега Матківського, м. Київ
Зліва Павло Басалик, с. Торки, кін. 1930-х рр. Світлина з особистого архіву Олега Матківського, м. Київ

Іван Баляс, 1923 р .н., про діяльність ОУН у с. Торки

«… була за Польщі та організація (ОУН, – авт.), і за руських, і за німців. І молоді і старші хлопці були. І буле вже такі що при польськім войську були. Як вже Польща зайняла після [...]

У 1920-1930-х рр. власником Торків був Зигмунт Сафер, якому також належали водяний млин та тартак. На війта сільська громада в цей час обирала Миколу Возняка, Івана Шуляку та Василя Барановського. Греко-католицькою парафією у Торках з [...]

1939 - 1941

Перші совіти

1 вересня 1939 р. розпочалася Друга світова війна. Згідно з положеннями таємного протоколу про розподіл сфер впливу між Німеччиною та СРСР, який додавався до пакту Молотова-Ріббентропа (23 серпня 1939 р.), Червона армія 17 вересня 1939 р. перейшла Збруч й невдовзі окупувала західноукраїнські землі. Українське суспільство Галичини жваво прореагувало на ці події, позаяк бачило в діях більшовиків шлях до звільнення від польського режиму. 22 жовтня 1939 р. відбулися вибори до Народних зборів Західної України, на засіданні яких у Львові 26–28 жовтня 1939 р. проголошено возз’єднання Західної України з УРСР. Попри створення ілюзії легітимності та добровільного підписання цього акту, подальші дії окупаційної влади супроводжувалися примусом та терором.

«Як прийшли в село («перші совіти», – авт.), то ніц не робили. Не воювали, бо в нас тут войни не було. Вкінці раз-раз перейшли Польщу. Та й вже по войні. Знаю за вчителів, що присилали сюда, як зайняли в 39-му році. То була [...]

Торки_перші совіти_1
перші совіти_2

За «перших совітів» у Торках було проведено земельну реформу, під час якої конфісковано землеволодіння поміщика Зигмунда Сафера, колоністів Філіпа Орба та Георга Ердта і священика Петра Герасимчука. Земля передавалась селянським [...]

1941 - 1944

Німецька окупація

22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна. З 1 серпня 1941 р. Східну Галичину як п’ятий дистрикт було приєднано до адміністративної одиниці ІІІ Райху – Генерал-губернаторства «Польща» з центром у Кракові. Одним з проявів політики німецької адміністрації було оподаткування всіх категорій населення. За невиконання контингенту загрожували штрафи, конфіскація майна, ув’язнення, праця в трудових таборах, примусовий вивіз до Німеччини чи навіть страта. Українське населення зазнало масового вивезення на роботу в Німеччину та примусової праці в «баудінстах» (робочих батальйонах). На окупованих землях ліквідовували будь-які ознаки державної єдності чи територіальної цілісності.

Іван Баляс, 1923 р. н., про початок німецько-радянської війни

«Як в неділю вдосвіта зачалася (війна, – авт.), десь може третя година. Почали в Сокалі, як через Буг переходили, стріляли – то вже було чути гуки сюда до нас. Літаки летіли. То танки їхали, і роверами, і на конях. То почали з [...]

німці_2
Петро Кравчук, уродженець с. Торки, проживав у с. Бишів.
Петро Кравчук, уродж. с. Торки, у 1941-1944 рр. солтис гміни Бишів, крайзе Кам’янка-Струмилова, дистрикт Галичина,
Світлина з особистого архіву Івана Баляса

Стефанія Павлюк, 1935 р. н., про життя у період німецької окупації

«Заколоти і зарізати не можна було худобу, десь там один теля зарізав, то його застрілили. З тим було строго. А так як з людьми вони вбулися, то вони добре поводилися. Ми діти бігали, картоплю їм [...]

німці_5

Марія Рубаха, 1932 р. н., про постій німецьких солдатів у Торках

«А за німців стояла в нашій хаті команда. В нашій і тут от в сусідській. Вони всі в нас стояли. А ми мали тут от за городами шпихлір ще такий для збіжжя. То ми жили, дідо, баба і я в шпихлірі. А вони тут стояли, такі були [...]

німці_8
німці_9

      До числа остарбайтерів («східних робітників»), які були примусово вивезені на роботу до Німеччини,  потрапило понад 20 жителів Торків, зокрема Степан Рубаха, Василь Лисюк, Катерина Рубаха, Григорій Супрун, Павло [...]

Стефанія Павлюк, 1935 р. н., про остарбайтерів

1942 - 1950

Національно-визвольна боротьба

У 1943 р. на території Галичини з ініціативи Організації українських націоналістів створюється Українська народна самооборона – збройні формування українського визвольного руху, які з грудня 1943 р. прийняли назву «УПА-Захід». Українська молодь Галичини взяла активну участь у розгортанні боротьби національного підпілля. З другої половини 1944 р. відділи УПА проводять низку успішних боїв із фронтовими частинами Червоної армії, прикордонними та внутрішніми військами НКВС. Звичним явищем стають постійні облави, засідки та обшуки господарств селян, які влаштовували загони МВС та війська МДБ з метою повного винищення українського збройного підпілля.

Стефанія Павлюк, 1935 р. н., про перехід фронту Другої світової війни в 1944 р.

Торки_УПА_2

      17 липня 1944 р. радянські війська увійшли в Торки. Молодь села відгукнулась на заклик ОУН взяти активну участь у боротьбі національного підпілля. Відділи ВО УПА «Буг», які діяли на теренах Львівщини впродовж [...]

Стоять зліва направо: Іван Олійник, стрілець УПА, Микита Березюк, Петро Барило, стрілець УПА. Сидять: Лука Решетарський, стрілець УПА, Степан Сенюк, с. Торки, перша пол. 1940-х рр. Світлина з особистого архіву Олега Матківського, м. Київ
Стоять зліва направо: Іван Олійник, стрілець УПА, Микита Березюк, Петро Барило, стрілець УПА. Сидять: Лука Решетарський, стрілець УПА, Степан Сенюк, с. Торки, перша пол. 1940-х рр.
Світлина з особистого архіву Олега Матківського, м. Київ
УПА_4

    Впродовж осені 1944 р. війська НКВС Радехівського району за участі т. зв. «стрибків» неодноразово влаштовували в Торках облави, які супроводжувались арештами та масовими злочинами проти місцевого населення. Так, 20 жовтня [...]

Іван Баляс, 1923 р. н., про захоплення криївки під час облави НКВС

«Ну і сказали хлопці і треба було піти піднести щось чи що там. То в селі навіть ранених привезли, треба було в бункері сховати, витягнути з бункера, поховати десь, поховали. Я був на роботі, йшов з роботи і в лісі, вже виходив з [...]

УПА_6
УПА_7

      Наступні облави відбулись в селі 28 листопада, 30 листопада, 3 грудня 1944 р., однак безрезультатно. Коли ж 20 лютого 1945 р. війська НКВС чисельністю 200 бійців прочісували село, обшукуючи кожне господарство, у [...]

УПА_8

[...]

Read More...

Стефанія Павлюк, 1935 р. н., про облави "стрибків"

«Я сиджу на горбочку й дивлюся, а вже ті коні сиві, а вони мали сиві коні, то знали всі. Я дивлюся що з Фусова з горбочка їдуть вже стрибки. Я крикнула: «Стрибки їдуть». І то вже хто куда хтів, то втікав. А я за малого того, йду туди дорогою. […] А тоді якраз, вони [...]

УПА_10
УПА_11

    Попри те, що умови для подальшої боротьби українського повстанського руху ставали все складнішими, терени Сокальщини та Радехівщини були територією активного опору встановленню радянського режиму. 19 серпня 1945 р. два [...]

1944 - 1953

Повоєнні репресії

Зі вступом Червоної армії на західноукраїнські землі боротьба з національно-визвольним підпіллям стала одним з основних завдань радянської влади в регіоні й проявилась з найбільшою жорстокістю у масових репресіях проти «ворогів народу». Відбувались безперевні та масштабні депортації місцевого населення у віддалені регіони СРСР. Переселенські акції стали ефективним засобом для «примирення» населення з ідеологічними та політичними цілями радянського тоталітарного режиму. Передусім вивозили членів ОУН і УПА та їхні родини, а також заможних селян, яких радянська влада вважала основною перешкодою у колективізації західноукраїнського села.

Терикони поблизу спецпоселення в с. Абашево, Кемеровська обл., РРФСР, 1950-ті рр.

 

«То в Торках, нас були забрали, до школи завезли, десь день там під лісом. І мене там попитали, попитали і завезли до Львова на Замарстинів. […] Тюрма була. Там були [...]

Торки_репресії_2

Стефанія Павлюк, 1935 р. н., про виселення батька до Караганди

Робота на лісоповалі, Сибір, 18.07.1952 р.
Робота на
лісоповалі, Сибір,
18.07.1952 р.
1944 - 1991

У складі УРСР

У 1940 — на початку 1950-х рр. радянська влада намагалась запровадити на західноукраїнських землях такий порядок, як на інших територіях УРСР. Одним із перших кроків стало створення колгоспів. До початку 1950-х рр. суцільна ціною репресій проти сотень тисяч селян колективізація була майже завершена. Важливим засобом насаджування тоталітарної ідеології та радянської пропаганди стали партійні та комсомольські організації. Радянською владою розгорнуто масштабну кампанію з ліквідації Української Греко-Католицької Церкви, яка була змушена перейти у підпілля. З середини 1960-х рр. з особливим розмахом розпочалася русифікація України та дискримінація вихідців із села перед міськими жителями, зневага до традиційних цінностей.

УРСР_2

    У Торках для того, щоб змусити селян написати заяви про вступ до колгоспу застосовувались різні методи на- сильства. Так, навесні 1948 р. господарства селян врешті були змушені увійти до колгоспу «імені Лесі Українки». [...]

Марія Рубаха, 1933 р. н., про колективізацію

«…Та приїдуть (більшовики, – авт.), заберуть пшеницю, муку, всьо позабирали… Прийшли, всьо облупили. Стодолу завалили, забрали до колгоспу. Всьо в машину, коні, всьо позабирали. І зостався голий і босий. Ходили до колгоспу за трудодні…». Текля Покотило, 1927 р. н. [...]

УРСР_4

Стефанія Павлюк, 1935 р. н., про створення колгоспу

УРСР_6

[...]

Read More...

УРСР_7

Першим головою сільської ради ще в 1944 р. став Теодор Шмирко, секретарем Григорій Жеребецький, а головою земельної комісії Григорій Рубаха. Згодом головою сільської ради був Василь Дацюк. Станом на 1963 р. в Торках було 183 двори з [...]

Стефанія Павлюк, 1935 р. н., про вступ до Комсомолу

УРСР_11

    В складних умовах радянського тоталітарного режиму настоятелями торківської парафії були о. Григорій Кулинич (1944-1954), о. Володимир Кучмак (1954-1960), о. Олексій Дацишин (1960-1963). Впродовж 1963 – 1990 [...]

«А тут ми таємно правили, захрестію відкривали і через захрестію заходили, і самі жінки правили. Священики тут не правили, бо закрита була, а священик тут не приїде до такої церкви. […] Тікали, так само тут в селі не давали дітям ходити, [...]

УРСР_12
УРСР_13

[...]

Read More...

Найдавніше
минуле - поч. ХХ
1349
 
 
 
Перша світова
війна
1914
 
 
Міжвоєнний період
1920
 
Друга світова
війна
1939
 
 
Національно-визвольна
боротьба
1942
 
Повоєнні репресії
1944
 
У складі УРСР
1953