Пісочна

Piaseczna, Pisoczna

1643 р. p. перша згадка

Область: Львівська

Район: Миколаївський

Сортування за часом
1349 - 1772

Польща

У 1340 р. було отруєно останнього галицько-волинського князя Юрія Тройденовича. Після його смерті польський король Казимир ІІІ в результаті двох походів 1340 р. та 1349 р. захопив спадщину Романовичів. Процес інкорпорації краю до Корони Польської завершився у 1434 р., коли було скасовано руське право та судочинство, а галицьке боярство урівняне в правах з польською шляхтою. Водночас, тут виникло Руське воєводство з центром у Львові, яке складалося з п’яти земель: Сяноцької, Перемишльської, Львівської, Галицької та Холмської. Протягом перших десятиліть XVI ст. більшість галицького селянства було закріпачено, зокрема сеймовими ухвалами 1505 р. та 1520 р. селянам було заборонено покидати свій наділ й узаконено дводенну панщину. Життя населення краю утруднювалося й спустошливими набігами кримських татар, які почастішали з кінця ХV ст.

 

 

Перша писемна згадка про Пісочну відноситься до 1643 р., а вже восени 1648 р., в часі походу Богдана Хмельницького, кримські татари, що були його союзниками, пограбували село.

Першу церкву в селі було збудовано у 1710 р., проте  при будівництві нового храму в 1890-х рр. її розібрали.

У 1728 р. Михайло Жевуський  реорганізував Роздільську економію, до якої входила Пісочна. У Черниці та Пісочній виробляли льняне і конопляне полотна.  Лише з фільварків Жевуських у 1742 р. було вивезено 29 півсоток льняного, 50 півсоток конопляного та 26 аршин згрібного полотна.

1
1772 - 1914

Австрійська імперія

У 1772 р. внаслідок І поділу Речі Посполитої Росією, Пруссією та Австрією Галичина увійшла до складу імперії Габсбургів. На теренах краю було створено окрему провінцію – «Королівство Галичини і Володимирії», до складу якої увійшли українські етнічні землі (Східна Галичина) та південна частина Польщі з Краковом (Західна Галичина). У 1848 р., коли Європу охопила революційні події «Весни народів», у Галичині скасували панщину. Окрім соціального визволення, село охопило і українське національне відродження. В цей час репрезентантом української ідеї в краї була Головна Руська Рада, однією з основних вимог якої до Відня був поділ Галичини на східну (українську) та західну (польську) частини. Згодом, у 1868 р. з ініціативи народовців у Львові було засновано товариство «Просвіта», відділи якого почали організовувати по всьому краю.

 

 

Читальню у Пісочній було засновано в 1897 р., а станом на 1909 р. до неї належало 35 осіб.

Населення села, яке належало до володінь Олімпії Подлевської, на 1880 р., складало 989 людей. Згідно шематизму 1909 р. у Пісочній, якою вже володів Онуфрій Гординський, проживало 1218 осіб, а саме 1138 греко-католиків, 38 римо-католиків, 40 юдеїв та 2 протестанти. Діти з Пісочної навчалися спочатку у тривіальній школі, яка на поч. ХХ ст. стала однокласною. У 1909 р. у селі було 175 дітей шкільного віку, однак через важке економічне становище далеко не всі з них мали змогу відвідувати школу.

У 1893 р. в селі розпочали будівництво дерев’яної церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Місцевою греко-католицькою парафією, до якої належала громада с. Черниця, у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. опікувалися О. Стахурський та В. Кузьмич.

Пісочна на мапі Міга (1763-1787)

2
1914 - 1918

Перша світова війна

1 серпня 1914 р. між військово-політичними блоками Антанти (Росія, Франція, Великобританія) та Четверного союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Туреччина, Болгарія) спалахнула Перша світова війна. В середині вересня 1914 р. практично вся ця Галичина була окупована військами Російської імперії. Проте, наприкінці червня 1915 р. австрійські війська провели контрнаступ й лінія фронту пролягла через Сокаль, Золочів, Бережани та Галич. Відступивши з Галичини й Буковини під натиском австро-німецьких військ, російська армія восени 1915 р. закріпилася на лінії Кам’янець-Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно. У травні 1916 р. російські війська під керівництвом генерала Олексія Брусилова просунулись вглиб Галичини та Волині на 80–100 км, після чого лінія фронту залишалася незмінною до літа 1917 р.

До Легіону українських січових стрільців із села долучились Микола Щепаняк, Олекса Гусак та Василь Мороз. Ярослав Кузьмич (1895 р. н.), син місцевого священика, у чині хорунжого керував четою січових стрільців у бою на горі Лисоня, де й загинув 3 вересня 1916 р.

Осінню 1916 р. у Пісочну на місце постою переведено Кіш українських січових стрільців, який було створено задля для поповнення особового складу Легіону та опіки поранених, хворих і скалічених стрільців та старшин. Тут також розміщувалася Пресова квартира, головним завданням якої було ведення духовного, культурного та просвітницького життя Легіону.

В листопаді 1916 р. стрільцями, які перебували у Вишколі в Розвадові та Коші в Пісочній, засновується «Орден Лицарства Залізної Остроги». Ініціаторами створення Ордену були Іван Цяпка та Левко Лепкий. Організація мала на меті, як писав Роман Купчинський, «насталювання характерів і плекання товариської культури», бо «хто має характер, той не буде трусом, дезертиром, перекінчиком, опортуністом, вічним опозиціонером. Хто має товариську культуру, той і послухає без негодування і дасть наказ без образи, і гідно прийме чужинця і гідно виступить перед чужинцем».

28 жовтня 1917 р. Андрей Шептицький освятив пам’ятник в Пісочній, споруджений за проектом Левка Лепкого на честь полеглих стрільців. А на початку 1950-х рр. радянська адміністрація знищила пам’ятник, однак у 1989 р. жителі Пісочної його відновили і 5 листопада цього ж року монумент було освячено.

 

1
All count: 4
Найдавніше
минуле - поч. ХХ
1349
 
 
Перша світова
війна
1914