Бачів

Baczów

1432p. перша згадка

Область: Львівська

Район: Перемишлянський

Сортування за часом
до 1349

Найдавніше минуле

Перші писемні згадки про більшість сіл Галичини припадають на кінець ХІV–ХVІ ст., однак археологічні джерела засвідчують, що початки заселення тут сягають палеоліту. Після Великого переселення слов’ян поселенський простір регіону стабілізується і на теренах сучасної Галичини зароджуються державотворчі процеси, пов’язані з племінним об’єднанням карпатських хорватів (VIII–X ст.). Внаслідок включення Прикарпаття до складу Русі тут виникає низка земель: Звенигородська, Перемишльська, Теребовельська, на територіальній матриці яких Володимирко Володаревич на початку 1140-х рр. створив Галицьке князівство. У 1199 р. завдяки зусиллям волинського князя Романа Мстиславовича Волинь та Галичина об’єдналися у єдиному державному організмі, який після коронації Данила Романовича у 1253 р., став відомий як «Королівство Русі».

Етнокультурна мапа теренів сучасної України у ІІІ-IV ст.
Перша писемна згадка про Бачів

Перша писемна згадка про Бачів датована 1432 р., коли селом володів шляхтич Микола Парава з Любіна. Однак, археологічні джерела засвідчують, що освоєння людьми території теперішнього села та його найближчих околиць відбувалось ще [...]

Марія Вітенко

[...]

Read More...

1349 - 1772

Польща

У 1340 р. було отруєно останнього галицько-волинського князя Юрія Тройденовича. Після його смерті польський король Казимир ІІІ в результаті двох походів 1340 р. та 1349 р. захопив спадщину Романовичів. Процес інкорпорації краю до Корони Польської завершився у 1434 р., коли було скасовано руське право та судочинство, а галицьке боярство урівняне в правах з польською шляхтою. Водночас, тут виникло Руське воєводство з центром у Львові, яке складалося з п’яти земель: Сяноцької, Перемишльської, Львівської, Галицької та Холмської. Протягом перших десятиліть XVI ст. більшість галицького селянства було закріпачено, зокрема сеймовими ухвалами 1505 р. та 1520 р. селянам було заборонено покидати свій наділ й узаконено дводенну панщину. Життя населення краю утруднювалося й спустошливими набігами кримських татар, які почастішали з кінця ХV ст.

У 1462–1463 рр. власниками села були Ядвіга та Якуб з Любіна

    У 1462–1463 рр. власниками села були Ядвіга та Якуб з Любіна, а 1466 р. згадується Павло з Бачева. У 1547 р. державцем села став Войцех Стареховський, від нього Бачів перейшов до володінь шляхетських родин Мелецьких та [...]

Татари женуть ясир. Гравюра з
угорської хроніки, XV-XVI ст.
Починаючи з 1438 р. Бачів нераз опинявся на шляху татарських орд

Починаючи з 1438 р. Бачів нераз опинявся на шляху татарських орд, походи яких впливали на людський ресурс та підривали економічну базу села. Так, восени 1648 р., в часі походу Богдана Хмельницького, кримські татари, що були його [...]

Церква Богоявлення Господнього, 1738 р.
бачів священники

    Греко-католицька церква Богоявлення Христового у Бачеві  була збудована у 1738 р. Місцевою парафією, яка належала до Нараївського деканату, впродовж середини ХVIII ст. – початку ХХ ст. опікувалися священики Андрій [...]

1772 - 1914

Австрійська імперія

У 1772 р. внаслідок І поділу Речі Посполитої Росією, Пруссією та Австрією Галичина увійшла до складу імперії Габсбургів. На теренах краю було створено окрему провінцію – «Королівство Галичини і Володимирії», до складу якої увійшли українські етнічні землі (Східна Галичина) та південна частина Польщі з Краковом (Західна Галичина). У 1848 р., коли Європу охопила революційні події «Весни народів», у Галичині скасували панщину. Окрім соціального визволення, село охопило і українське національне відродження. В цей час репрезентантом української ідеї в краї була Головна Руська Рада, однією з основних вимог якої до Відня був поділ Галичини на східну (українську) та західну (польську) частини. Згодом, у 1868 р. з ініціативи народовців у Львові було засновано товариство «Просвіта», відділи якого почали організовувати по всьому краю.

Бачів інвентар

Серед сільських господарів в податковому інвентарі Бачева (1773 р.) згадуються Матвій Вістула, Іван Стефанишин, Семен Горлатий, Кузьма Цапів, Пилип Гнатів, Іван Смалюх, Дмитро Богуцький, Теодор Стеців, Данило Боднар та ін. 16 січня [...]

 

Бачів на мапі Міга (1779-1783 рр.)
Бачів сервітут

У 1848 р. на честь скасування панщини у Бачеві поставлено хрест Свободи. Водночас, спостерігається щораз активніша боротьба селянства за сервітути, які полягали у збереженні за громадою права на безкоштовне користування лісами, [...]

Франц Йосиф І, імператор Австрійської (з 1867 – Австро-Угорської) імперії у 1848-1916-х рр.
Бачів Просвіта до 1914 р.

 5 березня 1899 р. Іван Стефанишин, Федь Лисик, Гринько Кожух, Йосиф Яворський, Михайло Гадуп’як, Семко Лакота, Стефан Чобій, Микола Гадуп’як, Павло Гадуп’як та Василь Гадуп’як з Бачева відправили звернення до матірного товариства [...]

Документи Просвіти до 1914

[...]

Read More...

У 1909 р. до сільської читальні, якою керував Михайло Кожух, належало 50 бачівчан. До бібліотеки з 80 книгами, якою завідував Іван Цап, надходили часописи «Свобода», «Місіонер», «Господар і промисловець» та «Письмо з Просвіти». [...]

Бачів школа

Станом на 1880 р. у Бачеві налічувалося 537 осіб, а саме 526 українців та 11 жидів. Вже згідно з шематизму 1910 р. Бачеві, який знаходився у посіданні Андрія Гординського, проживало 697 осіб, серед них – 660 греко-католиків, 22 [...]

1914 - 1918

Перша світова війна

1 серпня 1914 р. між військово-політичними блоками Антанти (Росія, Франція, Великобританія) та Четверного союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Туреччина, Болгарія) спалахнула Перша світова війна. В середині вересня 1914 р. практично вся ця Галичина була окупована військами Російської імперії. Проте, наприкінці червня 1915 р. австрійські війська провели контрнаступ й лінія фронту пролягла через Сокаль, Золочів, Бережани та Галич. Відступивши з Галичини й Буковини під натиском австро-німецьких військ, російська армія восени 1915 р. закріпилася на лінії Кам’янець-Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно. У травні 1916 р. російські війська під керівництвом генерала Олексія Брусилова просунулись вглиб Галичини та Волині на 80–100 км, після чого лінія фронту залишалася незмінною до літа 1917 р.

Михайло Пришляк, під час служби в австрійської армії (згодом стрілець легіону УCC), місце невідоме, кін. 1910-х рр. Світлина з особистого архіву Остапа Горлатого

Чимало вихідців з Перемишлянщини, зокрема Михайло Пришляк з Бачева, воювало в австро-угорській армії, в тому числі і в легіоні Українських січових стрільців. Загалом, в роки Першої світової війни у лавах австро-угорської армії [...]

1918 - 1919

ЗУНР та українсько-польська війна

Листопадовий зрив та укріплення позицій ЗУНР у Галичині спровокували українсько-польську війну. Вже 21 листопада 1918 р. поляки встановили контроль над Львовом й у грудні 1918 р. – січні 1919 р. УГА вела виснажливі бої за Львів. Вовчухівська офензива, що мала на меті здобути Львів і Перемишль, була зупинена 25 лютого 1919 р. на вимогу Антанти. Скориставшись перемирʼям, польське військо за допомогою французької армії Ю. Галлера 15 травня 1919 р. розпочало активні бойові дії по всьому фронті. Вже 7 червня УГА розпочала наступальну операцію у напрямку «Чортків – Львів». Проте, через нестачу людських ресурсів та боєприпасів у липні 1919 р. УГА зазнала поразки, перейшла Збруч і рушила до Кам’янця-Подільського для об’єднання з армією УНР.

Встановлення у Львові української влади після Листопадового зриву спричинило аналогічні процеси по всіх селах та містечках Галичини. У Перемишлянах ЗУНР перейняла управління 3 листопада. Повітовим комісаром жителі Перемилянщини обрали [...]

1920 - 1939

Міжвоєнний період

21 листопада 1919 р. рішенням Найвищої ради Паризької мирної конференції Польщі передано мандат Ліги націй на управління галицькими землями протягом 25 років. Вже 14 березня 1923 р. Рада послів держав Антанти офіційно визнала приналежність західноукраїнських земель до Польщі за умови забезпечення українцям широкої етнокультурної окремішності. Проте, окупаційна влада в національному питанні проводила так звану «інкорпораційну» політику, тобто відверту колонізацію та полонізацію краю. Боротьба ж українців за національне самовизначення відбувалась у двох площинах: організації культурного й спортивного життя («Просвіта»,«Сокіл»,«Січ» «Луг», «Пласт») та політичному протистоянні з окупантами, зокрема діяльності УВО та ОУН.

«…Якщо був вільний час, то в неділю приходили до Читальні. І співали, і читали. А вже ввечір, то йшли співати селом. Ми переважно хлопці так ходили співати аж сі хтіло слухати […] Я за Польщі ше навіть грав у виставах, «Небіжчик» грали таку виставу. Коли то всі [...]

Гадупяк цитата

Мирослав Цап, 1932 р. н., про фестини у Бачеві

[...]

Read More...

Бачів Просвіта між 1

      В умовах міжвоєнної Галичини діяльність бачівської «Просвіти» відродилася взимку 1925–1926 рр., коли у селі розпочав діяти аматорський гурток під керівництвом Володимира Прийми. Станом на 1929 р. сільською [...]

бачів звіт просвіти за 1928/29

[...]

Read More...

Члени товариства «Сокіл». У верхньому ряді стоять зліва направо: Михайло Тарасюк, Олекса Коваль, Микола Камінський, Василь Камінський, Юліан Камінський, Василь Петрів, Іван Лисик, Василь Мельник, Іван Романишин, Омелян Коваль, Михайло Гадуп’як, Микола Гадуп’як, Петро Пришляк, невідомий, Михайло Феник. У середньому ряді сидять: Микола Тарасюк, Андрій Цап, Михайло Гадуп’як, Микола Цап (пізніше о. Василь Прийма), Олекса Ткач, Іван Яців. Внизу: Микола Балюк, невідомий, Михайло Кушнір, Микола Гадуп’як, Михайло Горлатий, с. Бачів Перемишлянського п-ту Львівського в-ва, кін. 1930-х рр.
Члени товариства «Сокіл», с. Бачів Перемишлянського п-ту Львівського в-ва, кін. 1930-х рр.

Світлина з особистого архіву Степана Гадупяка

Марія Тарасюк, 1928 р. н., про участь української молоді Бачева у фестинах, які наприкінці 1930-х рр. організовувала місцева "Просвіта"

Просвіта Бачів між 2

У 1930-х рр. поступово збільшувалася кількість членів сільської Просвіти, яка у 1936 р. досягла 120 осіб, проте вагомою проблемою для її діяльності залишалася відсутність власного приміщення. Тому, довший час для потреб читальні [...]

звіт просвіти бачева за 1931/32

[...]

Read More...

Протоколи бачів

[...]

Read More...

Рескрипт Перемишлянського староства про заборону діяльності “Просвіти” у Бачеві, Болотні, Дусанові, Кореличах, Подусові та Янчині, 28 березня 1939 р.
1939 - 1941

Перші совіти

1 вересня 1939 р. розпочалася Друга світова війна. Згідно з положеннями таємного протоколу про розподіл сфер впливу між Німеччиною та СРСР, який додавався до пакту Молотова-Ріббентропа (23 серпня 1939 р.), Червона армія 17 вересня 1939 р. перейшла Збруч й невдовзі окупувала західноукраїнські землі. Українське суспільство Галичини жваво прореагувало на ці події, позаяк бачило в діях більшовиків шлях до звільнення від польського режиму. 22 жовтня 1939 р. відбулися вибори до Народних зборів Західної України, на засіданні яких у Львові 26–28 жовтня 1939 р. проголошено возз’єднання Західної України з УРСР. Попри створення ілюзії легітимності та добровільного підписання цього акту, подальші дії окупаційної влади супроводжувалися примусом та терором.

Вступ Червоної армії до Галичини, вересень 1939 р. Фрагмент з документального фільму “Освобождение”, режисери О.Довженко та Ю. Солнцева, 1940 р. З колекції Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного

Мирослав Цап, 1932 р., про прихід "перших совітів"

Важливим аспектом утвердження більшовиків на Галичині було формування так званих сільських «комуністичних активів», члени яких долучалися до формування місцевих органів влади, партійних та комсомольських організацій, що не викликало [...]

Мирослав Цап, 1932 р .н., про Петра Снилика, директора бачівської школи та одного з організаторів сільської ОУН

Депортація Бачів

14 січня 1940 р. у Бачеві енкаведисти заарештовали кількох оунівців та вбили Михайла Дубського. За місяць Бачів сколихнула перша хвиля виселень осадників та лісників, в тому числі числі родини Мельників, яка прокотилась Західною [...]

Поїзд з депортованими,
Галичина, 1940/1941 р.
Західноукраїнська трагедія

Практично в усіх містах та містечках, зокрема у Львові, Перемишлянах, Бібрці, Золочеві та Дрогобичі створено вʼязниці, в яких утримували національно-активних представників галицького суспільства. Більшість заарештованих загинули, [...]

Фрагмент з кіножурналу “Німецька кінохроніка”, 1941 р. З колекції Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного

1941 - 1944

Німецька окупація

22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна. З 1 серпня 1941 р. Східну Галичину як п’ятий дистрикт було приєднано до адміністративної одиниці ІІІ Райху – Генерал-губернаторства «Польща» з центром у Кракові. Одним з проявів політики німецької адміністрації було оподаткування всіх категорій населення. За невиконання контингенту загрожували штрафи, конфіскація майна, ув’язнення, праця в трудових таборах, примусовий вивіз до Німеччини чи навіть страта. Українське населення зазнало масового вивезення на роботу в Німеччину та примусової праці в «баудінстах» (робочих батальйонах). На окупованих землях ліквідовували будь-які ознаки державної єдності чи територіальної цілісності.

«Як німці прийшли – большевики втікали, ше їх тут навіть позабивали троха. А ми сі всі ховали, бо фронт йшов. І прийшли німці, і так нічо було. Німці поводилися нормально, можна було [...]

На передньому плані зліва направо: Емілія Гривнак, Олексій Шмигельський, Марія Ватуляк, Стефанія Дорош. Позаду стоїть Іван Гривнак. с. Бачів, крайзе Золочів, дистрикт Галичина., сер. 1940-х рр.

Світлина з особистого архіву Миколи Демковича

Марія Тарасюк, 1928 р. н., про німецьку окупацію

На окупованих землях ліквідовували будь-які ознаки державної єдності чи територіальної цілісності. Єдиною дозволеною нацистами організацією, яка мала координувати суспільно-політичне життя, був  Український центральний комітет на чолі [...]

1942 - 1950

Національно-визвольна боротьба

У 1943 р. на території Галичини з ініціативи Організації українських націоналістів створюється Українська народна самооборона – збройні формування українського визвольного руху, які з грудня 1943 р. прийняли назву «УПА-Захід». Українська молодь Галичини взяла активну участь у розгортанні боротьби національного підпілля. З другої половини 1944 р. відділи УПА проводять низку успішних боїв із фронтовими частинами Червоної армії, прикордонними та внутрішніми військами НКВС. Звичним явищем стають постійні облави, засідки та обшуки господарств селян, які влаштовували загони МВС та війська МДБ з метою повного винищення українського збройного підпілля.

Бачів УПА2

17 серпня 1944 р. підрозділ НКВС за участі відділів Червоної армії (60 солдатів) оточили село. Стрільці місцевої боївки самооборони на чолі з Василем Пришляком вступили у нерівний бій, намагаючись дати відсіч облавникам, проте були [...]

Марія Тарасюк, 1928 р. н., про "партизанку"

«Всьо в криївках сиділо. Во мій троюрідний брат, він тут з нами мешкав, він сі писав Феник Михайло мав псевдо «Ворон». Напали на криївку, там в дяка, де Прийма Василь був, там було багато їх, і [...]

Бачів УПА4
На фото Михайло Феник (повітовий провідник ОУН), с. Бачів (тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл.), поч. 1940-х рр. Світлина з особистого архіву Марії Тарасюк

FORMAT is: audio
1944 - 1953

Повоєнні репресії

Зі вступом Червоної армії на західноукраїнські землі боротьба з національно-визвольним підпіллям стала одним з основних завдань радянської влади в регіоні й проявилась з найбільшою жорстокістю у масових репресіях проти «ворогів народу». Відбувались безперевні та масштабні депортації місцевого населення у віддалені регіони СРСР. Переселенські акції стали ефективним засобом для «примирення» населення з ідеологічними та політичними цілями радянського тоталітарного режиму. Передусім вивозили членів ОУН і УПА та їхні родини, а також заможних селян, яких радянська влада вважала основною перешкодою у колективізації західноукраїнського села.

Посередині Василь Іванович Гадуп’як, м. Караганда, Казахська РСР, 1950-ті рр.
Світлина з особистого архіву Остапа Горлатого

«Сидів я в Караганді, але зразу «на Лонцького». В Перемишлянах сидів майже місєць, а потому  з Перемишлян після того всього забрали мене «на Лонцького». То всьо були політичні, зі всьої області. Їсти дуже слабо давали, а на слідство кликали раз за разом. Я [...]

Бачів Репресії2
Стоїть крайній справа Василь Іванович Гадуп’як, м. Караганда, Казахська РСР, 1950-ті рр.
Світлина з особистого архіву Остапа Горлатого
репресії_3

    Основна хвиля депортацій сімей з Подусільної припала на жовтень 1947 р., коли проводилась операція «Запад». Відповідно до постанови Ради міністрів СРСР № 3214 (від 10 вересня 1947 р.) передусім вивозили членів ОУН і УПА [...]

Бачів Репресії 4

Основна хвиля депортацій сімей із Бачева припала на жовтень 1947 р., коли проводилась операція «Запад». Відповідно до постанови Ради міністрів СРСР № 3214 (від 10 вересня 1947 р.) передусім вивозили членів ОУН і УПА та їхні родини, а [...]

1944 - 1991

У складі УРСР

У 1940 — на початку 1950-х рр. радянська влада намагалась запровадити на західноукраїнських землях такий порядок, як на інших територіях УРСР. Одним із перших кроків стало створення колгоспів. До початку 1950-х рр. суцільна ціною репресій проти сотень тисяч селян колективізація була майже завершена. Важливим засобом насаджування тоталітарної ідеології та радянської пропаганди стали партійні та комсомольські організації. Радянською владою розгорнуто масштабну кампанію з ліквідації Української Греко-Католицької Церкви, яка була змушена перейти у підпілля. З середини 1960-х рр. з особливим розмахом розпочалася русифікація України та дискримінація вихідців із села перед міськими жителями, зневага до традиційних цінностей.

Бачів УРСР1

[...]

Read More...

Микола Демкович, 1928 р. н., про створення колгоспу

Бачів УРСР3

У Бачеві для того, щоб змусити селян написати заяви про вступ до колгоспу застосовувались різні методи насильства. За небажання вступати до колгоспу було засуджено Олексу та Євдокію Богуцьких, Івана Прийму. Восени 1949 р. перші 18 [...]

Бачів УРСР4

[...]

Read More...

Бачів УРСР6

[...]

Read More...

Бачів УРСР7

Важливим засобом насаджування тоталітарної ідеології та радянської пропаганди стали утворені в Бачеві у 1951 р. партійна, а згодом комсомольська організації. Все ж впродовж радянського періоду у селі відбулися деякі позитивні зрушення. [...]

1991

Незалежна Україна

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. розпочався новий етап розвитку історії, який ознаменувався помітними зрушеннями у різних сферах життя суспільства. Утвердження незалежної держави, незважаючи на низку позитивних досягнень (становлення демократії, національне та релігійне відродження, формування української політичної нації), виявилося доволі непростим і суперечливим, а тому досі не є завершеним. В сучасних умовах особливо актуалізується проблема збереження історичної пам’яті, позаяк нагальне завдання на сьогодні, – аби населення сіл та міст відчуло себе громадою, а не групою людей з однаковою пропискою.

Виконує: Марія Вітенко, 1930 р. н. с. Казанів Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. Дата запису: 07.11.2016 р.

Локальна історія

У сучасній історичній науці дедалі більшого поширення набуває соціальна історія, одним із напрямів якої є історія локальна, тобто історія окремого місця чи об’єкту. Зокрема, на прикладі історії окремого села маємо змогу побачити життя [...]

Найдавніше
минуле - поч. ХХ
1349
 
 
 
Перша світова
війна
1914
 
 
Міжвоєнний період
1920
 
Друга світова
війна
1939
 
 
Національно-визвольна
боротьба
1942
 
Повоєнні репресії
1944
 
У складі УРСР
1953
 
Незалежна
Україна
1991