Люди війни. Степан Петраш

Степан Петраш народився 14 січня 1927 р. в селі Залуква (тепер Галицький район Івано-Франківської області) в родині колишнього вояка Української Галицької Армії Миколи Петраша. У 1943 р. вступає до Юнацтва ОУН, проходить вишкіл і отримує підпільне псевдо «Данилко». Восени 1944 р. брав участь у боях з відділами НКВС. Виконує особливі доручення, в основному пов’язані з розвідувальною і контррозвідувальною діяльністю. 11 березня 1945 р. потрапив у засідку. 22 квітня 1945 р. засуджений військовим трибуналом НКВС на 10 років позбавлення волі та на 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у таборах ГУЛАГу, працюючи на шахтах Воркути. Там стає членом підпільної організації політв’язнів «Північне сяйво», а в 1953 р. він серед активних організаторів Воркутинського повстання, яке було жорстоко придушене радянською владою. Звільнений у жовтні 1954 р., проте зміг повернутися в Україну лише в 1972 р.

… І не вийшло нічого. Я лишився бандерівцем!

Ніяких сумнівів ніколи не було. Що зі мною не робили кагебісти у Воркуті. Те, що мене називали бандерівцем і мою дільницю бандерівською, то ще не все. «Ковпак» КГБ не знімали до проголошення незалежності України, а може і пізніше. І не вийшло нічого. Я лишився бандерівцем! Я став націоналістом і ним ніколи не переставав бути. Я ним є і тепер. А що значить націоналіст? Це патріот в дії! Який посвятив себе великій справі – відродження, відбудови української України.