«Я не була героєм. То не лише моя доля, то доля тисяч…»: жива історія українки з Лондона

«Іванна Пшепюрська-Мащак – учасниця національного підпілля, жертва операції «Вісла», політв’язень таборів ГУЛАГу, громадська діячка української діаспори у Великобританії

Вона народилась у селі Крупець на Любачівщині в родині греко-католицького священика Осипа Пшепюрського, а її дитинство та юність пройшли у селі Хоробрів на Сокальщині. Тут її батько, перед тим капелан в УГА, Осип Пшепюрський був парохом майже два десятки років (1927–1946 рр.). В Хороброві він став активними організатором громадського і культурного життя, сприяв розвитку кооперативного руху. Мати Іванни – Ірена, з дому Маренін, була головою осередку «Союзу українок».

Після закінчення початкової школи у Хороброві Іванна продовжила навчання в школі сестер Уршулянок в Сокалі, згодом у Белзькій гімназії, а в 1942-1943 рр. – у Державній торговельній школі. В цей час вона вступила до Юнацтва ОУН, пройшла медичні курси у Вербіжі та Войславичах і приєдналась до підпілля: була зв’язковою, доглядала поранених повстанців у криївці в Хороброві.

Саме тоді для родини Пшепюрських розпочались складні випробування: у 1943 р., потрапивши у засідку польської боївки в Крилові, загинув рідний брат Іванни – Мирослав (похований на цвинтарі у Хороброві). У липні 1944 р. в боях під Бродами в лавах дивізії «Галичина» загинув ще один брат Юрій. З третім братом – Всеволодом, який також воював в дивізії, потім брав участь у боротьбі національного підпілля і був засуджений на 25 років таборів, Іванна зустрілася аж в 1954 р. у таборах Магадану.

Родина Пшеп’юрських, 1924 р. 

В ході «Вісли» – злочинної акції польської влади в 1947 р., українці Західної Сокальщини, які в 1946 р. не виїхали до СРСР, тепер були примусово депортовані на «креси» (колишні німецькі території). Родина Пшепюрських опинилася у Срокові Ольштинського воєводства. Вже там Іванну заарештувала польська влада за зв’язки з українським підпіллям. Далі були допити і тортури в тюрмах Ольштина й Варшави, Бреста й Києва та судовий вирок – 10 років таборів ГУЛАГу. Покарання відбувала на Колимі, у Магаданській області.

Іванна Пшепюрська (крайня зліва) після звільнення з таборів ГУЛАГу, м. Сроково, Польща, 1962 р.

Після звільнення у 1955 р. Іванна повернулася в Польщу, до матері, і почала працювати в бібліотеці. Познайомившись з майбутнім чоловіком, колишнім дивізійником Іваном Мащаком, активним членом Союзу українців Британії і редакції газети «Українська думка», переїхала до Лондона. Тут вона мешкає досі.

Як і її чоловік, Іванна повністю присвятила себе українській справі у Великобританії: нині продовжує працювати на громадських засадах в українській бібліотеці, впорядковує діаспорний архів.

Крім того, Івана Пшепюрська – талановита художниця, її картини не раз експонувались на виставках у Лондоні та Києві, вийшли друком два каталоги її творів. У 2010 р. вона видала книгу споминів «Дорогами минулого», зараз готує її доповнене перевидання.

Іванна Мащак (посередині) на могилі брата Мирослава Пшеп’юрського у с. Хоробрів Сокальського р-ну Львівської обл., червень 2018 р.

Тепер, попри поважний вік – 93 роки, ця тендітна жінка приїхала на свою Батьківщину, аби відвідати могили рідних, помолитись в церкві св. Кузьми і Дем’яна у рідному Хороброві.

Під час перебування пані Іванни Мащак в Україні у червні 2018 р. дослідники нашого проекту записали її дуже цікаві спогади, які стануть цінним джерелом для дослідження чи не найбільш драматичних сторінок  в історії Галичини минулого століття .