Віч-на-віч з історією. Стоїш, кліпаєш очима, зачаровано вдивляєшся в минувшину… Так зі мною буває доста часто. Але інколи побачене просто вражає. Настільки, що потім довго шукаєш себе в собі…

От таке побачення із прадавньою історією у мене відбулось у старовиному містечку Фельштині (тепер це село Скелівка). Те, що це було містечко, розумієш відразу з ринкової площі – вона доста розлога. Тут колись стояла ратуша. Неспішні мешканці мандрують майданом і прилеглими вуличками, наче не помічаючи старовинних будиночків, палацика, веж на куполів.

Колись у містечку вирувало життя – було чимало крамниць, шуміла торговиця, у тлумі людей чулось різномов’я. У Фельштині мешкали українці, поляки, євреї, німці… Усе змінили війни. У Першу світову містечко потрапило у воєнну веремію і дуже постраждало. Під обстріли горіли ратуша та майже всі кам’яниці на ринку. І не лише. Мало не зникла головна перлина Фельтина – костел святого Мартина та велична дзвіниця біля нього.

Ці пам’ятки знаходяться на краєчку містечка на узвишку. Їх добре видно з колії. Перед ними мимоволі затерпаєш від величі і краси.

Ґотичний костел простяг долоні фронтонів до неба наче у молитві. А поруч бовваніє незворушна дзвіниця-вежа. Кажуть, що вона колись слугувала брамою міста і водночас була оборонною баштою. Очевидно так і було, бо у вежі чимало бійниць. Вона давніша за сам костел і була частиною Фельштинського замку.

Я видерся металевими сходами на другий поверх вежі – тепер це справді дзвіниця. Висять два дзвони, на підлозі якісь старі речі, очевидно з храму. З узвишшя костел виглядає ще монументальніше, грізніше, величніше. Його звели власники і засновники Фельштина – Гербурти. Тут була їх родинна усипальниця. Храм часто потерпав від пожеж і загарбників. Твердиню Фельштина захопили і зруйнували козаки під проводом Івана Наперстка у 1649-му році. Але найбільше костел і дзвіниця потерпіли під час Першої світової. Російські солдати прицільно били з артилерії по храму, наче з помсти, бо, за переказами, тут вінчались Лжедмитрій та Марія Мнішек.

У тілі храму досі є рани – назовні стирчать три снаряди різного калібру, що не розірвались. Це просто вражає! Але найбільше постраждала вежа – уцілів лише перший поверх. Відбудована була в 30-тих роках ХХ-го століття.

Не дуже ласкавою була доля до пам’ятки і після Другої світової. За совітів храм перетворили в склад міндобрив… Тепер же костел став церквою. Наче й добре, що тут правиться. Але при ремонті ґотичний костел “прикрасили” металочерепиця на даху, пластикові вікна і “православний” ґанок з банькою. Це так, наче до синагоги мінарет прибудувати. Подейкують, що кувалдами було знищено один із старовинних надгробків Гербуртів. У пам’ятці національного значення! Сумно…

У колишньому Фельштині є чимало цікавих істориних перлинок. Одна з них – дерев’яна церква Кузьми і Дем’яна (1790 р.). В оточенні старезних лип храм виглядає затишно і урочо.

Ще Скелівка цікава старовинним палациком, єврейським цвинтарем, затишними садибами, особливим містечковим духом. Є тут й пам’ятник Швейкові, який свого часу побував у Фельштині.

А над усім панує величний обрис ґотичного храму, зраненого війнами та пожежами, але досі живого.

Квітень 2019 р.

Читайте ще

Відники, що відають
Відники, що відають
Волове попід лісом, але без волів
Волове попід лісом, але без волів
Красів або Reichenbach
Красів або Reichenbach
Дрогобич. У тенетах пам’яті
Дрогобич. У тенетах пам’яті